Юлія Юдіна
Шеф-редакторка EdEra
26 Квітня 2024
Український книжковий ринок переживає бум. Щодня з’являються анонси нових книжок і перекладів, книгарні відчиняються шаленими темпами, а видавництва подекуди не встигають за попитом. Хочеться прочитати все й одразу і вмістити всі книжкові бажанки в час між роботою, спілкуванням і терапевтичним спогляданням стелі. Але всіх книжок не перечитаєш, а найкращі хочеться не просто поглинати, а й використовувати: в розмовах з друзями, в побуті, в роботі. Саме тут стає у пригоді дедалі популярніша концепція усвідомленого читання.
Усвідомлене читання — це і про художні книжки, і про нон-фікшн, і про поезію. З кожним жанром ця практика має на меті різне. Уважне читання допоможе глибше співпереживати персонажам, відстежувати їхню мотивацію, оцінити мову автора, розвинути критичне мислення і покращити пам’ять.
Я читаю багато і навіть веду літературний блог, однак цю навичку нескінченно опановую. Без неї досліджувати тексти важко. Тож у цьому матеріалі розповім, чим відрізняється усвідомлене читання від пасивного; як ефективно взаємодіяти з текстом; які інструменти допоможуть сформувати звичку і навіщо взагалі витрачати свій час на читання.
Що воно таке — усвідомлене читання 🤔
Чим же відрізняється усвідомлене, або активне, читання від пасивного?
Думаю, пасивне читання знайоме всім, хто час від часу відчуває «книжковий голод» або ж навпаки — читає щось лише тому, що мусить. Ми швидко прогортуємо сторінки, пропускаємо абзаци, намагаємося подумки пришвидшити автора, аби скоріш дізнатись розв’язку роману або нарешті побачити «100 % прочитано» в Rork і похвалити себе за ще одну «подолану» книжку. Іноді таки хочеться включитися в текст, але на заваді стають конспірологічні теорії про Кейт Міддлтон, миготіння повідомлень в робочих чатах, новини або ремонт у сусідів. Словом, є купа факторів, які можуть нас відволікати. Ковтати книжки швидко — це не добре і не погано, але тоді ми точно швидше забуваємо прочитане і відчуваємо, що дарма витратили час. Якщо з 300 сторінок я можу згадати лише: «Ем… як його там звали… оцей… з книжки про астронавтів», навіщо я витратила на це кілька годин?
Усвідомлене читання на противагу пасивному потребує повного включення і залучення. Це не про швидкість, а про занурення. Часто — про перечитування того самого речення тричі, ґуґління незнайомих слів, записи на берегах і суперечки з автором.
Усвідомлене читання означає повну присутність і уважність у процесі, незалежно від жанру або типу тексту. Ця навичка корисна і для книжок, і для робочих звітів, і для статей. Усвідомлене читання — це не лише розуміння тексту. Це також встановлення зв’язків, розуміння контексту, рефлексія і запитання до або навіть критика автора.
Чому це корисно?
○
Краща увага та концентрація. Усвідомлене читання тримає мозок в тонусі й збільшує тривалість уваги.
○
Краще розуміння та запамʼятовування. Як і з будь-якою іншою діяльністю, максимальне занурення = максимальний результат.
○
Зменшення стресу. Дозвольте собі відкласти телефони, ноутбуки, айпади і все, що асоціюється з робочими та побутовими справами. Уважне читання — це перезаряджання для мозку.
○
Навичка рефлексії. Спостерігаючи за своїми думками та реакціями під час читання, можна прослідкувати власні шаблони мислення, упередження та емоційні реакції. А ще — навчитися краще аргументувати свою думку, опонуючи автору.
○
Приємний досвід. Мову Марії Матіос, пояснення Роберта Сапольскі або ідеї Вірджинії Вулф складно осягнути поспіхом. Тож чому б не дати собі час насолодитись естетикою, пошукати приховані сенси й дослідити щось глибше?
Фан фект
У штаті Колорадо є книгарня Perelandra. Вона наймає на роботу «професійних читачів», які за гроші приходять до книгарні і просто читають дві години на день. Це роблять, щоб створити простір для вдумливого й уважного читання. А також ви́кликати бажання «розбити свої телефони кувалдою».
Середовище: чи достатньо просто тиші?
Не всі мають навичку зосереджуватися, коли навколо спілкуються люди, у вагоні метро оголошують наступну станцію або бариста поряд змелює порцію кави. Тож для усвідомленого читання, де фокус має бути 2х, важливе середовище.
Яким воно буде — вирішувати вам. Усе залежить від того, що вам подобається. М’яке крісло вдома в тиші чи лава в парку з природним ASMR пташиних перемовин навколо? Повне освітлення чи притлумлений нічник? Блокноти-олівці-хайлайтери в безладі під рукою чи ідеально акуратний куток, де нічого зайвого?
Єдине, що я справді раджу з власного досвіду, — організуйте собі окреме місце для уважного читання, побудуйте асоціацію між місцем і книгою. Це допоможе виробити звичку і переконати ваш мозок в тому, що ваше особливе читацьке місце = якісний читацький досвід. Наприклад, я читаю всюди потрохи, але для довгих уважних годин з книжкою обираю своє улюблене «крісло для читання». Скажете, нема такого терміна? А я думаю, що є, ще й ім’я йому дала;)
А як ще втримати увагу?
Переведіть телефон на тихий режим і переверніть його екраном донизу. Можете навіть зробити нечуване — залишити його в іншій кімнаті.
Закрийте ноутбук або хоча б зайві вкладки в браузері. Інакше ваш погляд обов’язково притягнуть сторінка оплати комунальних, про яку ви забули, або сповіщення пошти.
Скажіть тим, з ким живете, що наступна година-дві — ваш час читання. Попросіть не турбувати і можете навіть повісити на двері отаку табличку 😅
Підготуйте олівець або закладинку на випадок, якщо очі губитимуться в щільному тексті. Такий трюк допоможе зафіксувати погляд на окремому рядку. І ні, це не робить вас «надто повільним» читачем або читачкою, а лише допомагає не розпорошувати увагу та не «блукати» сторінкою.
Також раджу встановити кілька читацьких застосунків. Вони додають ґейміфікації та азарту. Наприклад, для трекінгу читання я використовую український застосунок Rork. Коли ставлю таймер і вимірюю швидкість читання, я створюю собі корисні незручності: щоб відволіктися на месенджери або Instagram, таймер треба зупинити, а це зайві рухи. Також Rork пропонує соціальну складову — інші юзери реагують на те, що ви читаєте, а ще там тепер можна писати відгуки.
Однак для відгуків та рефлексії я обираю Goodreads, Bookmory і власний блог. Записати свої враження, обробити прочитане і перефразувати його — все це допомагає довше втримувати в пам’яті прочитане і розвиває навичку райтингу. А застосунки допомагають вибудувати систему:
Практики усвідомленого читання і їх інтеграція в читацьку рутину
Коли ви прибрали з дороги фактори, які можуть відволікати, спробуйте інтегрувати практики усвідомленого читання в вашу рутину. Перш ніж розгорнути книжку, витратьте хвилину на те, щоб налаштуватись. Це схоже на коротку медитацію: заспокоюємо дихання, відсуваємо побутові й робочі питання на задній план, зосереджуємося на своїх відчуттях. І починаємо нашу активну взаємодію з текстом перед очима.
Взаємодія з текстом
Активно співдіяти з текстом = краще запам’ятовувати й аналізувати його. Способів і стратегій такої взаємодії багато.
Один з них — уявляти. Сцени, персонажів, пейзажі або навіть конструкцію пральної машини, яку вам треба полагодити. Замість пробігти очима черговий опис, спробуйте його візуалізувати. Це допоможе розбудувати зв’язки між усім, що коїться в тексті, і запам’ятати сюжет не епізодами, а комплексно.
Ще одна стратегія — ставити запитання. Собі, автору, персонажам. Сумніватися в написаному, не погоджуватися, аргументувати протилежну думку. Це допоможе розібратися в мотивації героїв книжки або спонукатиме далі досліджувати цікаві теми.
Останній спосіб, який використовую я, — прогнозувати. Не лише намагатися вгадати, хто вбивця в детективі, а й пробувати здогадатися, яким шляхом автор піде далі. Наприклад, що станеться в наступному розділі або який конфлікт розгорнеться між персонажами. Також можна приміряти досвід і міркування персонажів на свої досвіди або знання.
Окремо — про анотування
А тепер про святе — писати в книжці чи не писати? Я у своїх пишу і ручкою, і олівцем, і хайлайтером. Але якщо у вас рука на таке не підіймається, можна використати стикер-ноутси для анотування. Виділяйте важливе, підкреслюйте цікаві тези, залишайте коментарі. А потім повертайтесь до своїх записів. Ми вже розповідали про те, наскільки нотатки від руки покращують роботу мозку і памʼяті, — прочитати статтю можна тут.
Формування звички усвідомленого читання
Я постійно чую запитання: «Як ти встигаєш читати?». Бо робота, особисте життя, соцмережі та Нетфлікс легко з’їдають весь день. А коли щоразу занурюватися в книжку глибоко і зосереджено, це взагалі видається неможливим. І я погоджуюся 😉. Усвідомлене читання для мене — нерегулярна практика, і я вдаюсь до неї, лише коли є сили. Однак звичку читати щодня — уважно чи не дуже — мені вдалося розвинути.
Що я для цього роблю?
Вношу мінімальну кількість сторінок двох різних книжок у план на день поряд з робочими завданнями. Потім так само викреслюю їх після виконання. Якщо включилась і хочу читати далі — читаю, якщо ні, то ні.
Користуюся трекерами читання — приємно бачити прогрес у відсотках та спостерігати, як розвантажується полиця непрочитаного.
Читаю нон-фікшн вголос. Якщо є кому, впроваджую звички: наприклад, читаю вголос перед сном. Якщо ніхто не хоче слухати цей подкаст в моєму виконанні, читаю сама собі наодинці.
Перетворюю читання на ритуал і винагороду — перед сном, зранку, після успішно виконаного завдання і таке інше.
Як і з багатьма іншими звичками, головне — почати, розгорнути книжку і спробувати включитися в неї. Хто знає, на які ідеї вас наштовхне те, що ви уважно прочитали.
То що, почитаємо?
Бути свідомим читачем або читачкою означає не просто споживати інформацію, а активно взаємодіяти з нею. Такий глибокий спосіб читання дозволяє і розвивати навички зосередженості та критичного мислення, і перемикатися з побутових справ, і покращувати памʼять. Спробуйте — непрочитані книжки зачекалися 😉
