Єлизавета Даценко
Керівниця методичного відділу EdEra
27 Березня 2024
Ринок EdTech (Educational Technology) в Україні набирає обертів: у 2023 році одразу 5 українських проєктів увійшли до списку найперспективніших EdTech стартапів Європи The Europe EdTech 200. Також варто згадати, що, за прогнозами, до 2026 року світовий ринок EdTech сягне розмірів у понад 450 мільярдів доларів. Тож маємо куди розвиватися та чому вчитися.
EdTech створює можливості для опанування новопосталих професій і розвитку окремих компетенцій, що потрібні тут і зараз. Світові платформи онлайн-навчання об’єднують зусилля, аби покривати ще більшу кількість користувачів і пропонувати нові інструменти для ефективного навчання. Детальніше про те, як розвивається і куди рухається EdTech, ви можете прочитати в статті про тренди 2024.
Але недостатньо говорити лише про те, що необхідно вчити — важливо, як саме ми опановуватимемо нові знання. Тож у цьому матеріалі йтиметься про освітній дизайн — як він полегшує життя і тим, хто навчає, і тим, хто вчиться.
Освітній дизайн (англ. Instructional Design — навчальний дизайн, дизайн навчального середовища, педагогічний дизайн) — це процес проєктування і створення ефективних та привабливих рішень для навчання.
Коли виник освітній дизайн? Вважають, що ще за часів Другої світової війни. Саме тоді американці мали вчити солдатів-новобранців військовій справі, але традиційна муштра не давала результатів. Виникла потреба змінити підхід. Чи не вперше звернули увагу на питання: а що потрібно самим «учням»-новобранцям?
Освітній дизайн ставить перед собою 2 мети:
01
Проаналізувати потреби — що саме необхідно тим, хто навчається.
02
Вдосконалювати досвід навчання — систематично створювати «приємний досвід користувача». Аби вчитися було цікаво, легко та навіть азартно.
Щоб втілити ці 2 мети, дизайнери або методисти освітніх продуктів стежать за трендами й використовують універсальні фреймворки — інструменти, які допомагають з нуля побудувати якісне онлайн-навчання. Ми в EdEra працюємо за методологією та послуговуємося великою кількістю фреймворків. Проте існує база, без якої, на мою думку, неможливий якісний освітній дизайн. Розгляньмо її.
Модель ADDIE
Для яких завдань підходить: базовий фреймворк, який можна застосовувати для побудови навчання у будь-якому форматі. Його перевага у тому, що він має чітку структуру, яка веде через всі етапи розробки навчальних матеріалів від початкового аналізу до оцінки.
Це класика, перевірена часом. Назва походить від 5 етапів: аналіз (analysis), проєктування (design), розробка (development), впровадження (implementation) та оцінювання (evaluation). До речі, цю модель також створили для армії США ще в 70-х роках.
Кожен етап моделі виконує важливу місію:
- аналіз прояснює потреби аудиторії та формулює бажані результати навчання;
- проєктування формує цілісний навчальний план;
- розробка втілює цей план у життя — тут народжуються всі необхідні для навчання матеріали та інструменти;
- впровадження — це вже той етап, коли можна користуватися продуктом;
- оцінювання дозволяє зібрати зворотний зв’язок та визначити, що саме потребує вдосконалення.
Плюс цієї моделі в тому, що вона чітка, універсальна. Зарадить і коли вам потрібно створити корпоративний курс професійного розвитку, і коли записати практичний вебінар з українського правопису для учнів.
Але є й мінуси — вона не дозволяє швидко вносити зміни та створювати продукти в умовах обмеженого часу.
Backward Design / Understanding by Design (UbD)
Для яких завдань підходить: визначення цілей для навчального курсу або тестування.
Це одна з моїх улюблених базових моделей освітнього дизайну, адже вона передбачає learner-centred підхід, тобто, перш за все, спирається на потреби учнів. Перш ніж створювати будь-яке навчання, варто розібратися: який запит мають ті, кого ми будемо навчати? Які знання на цю тему вони вже мають, а яких бракує? Тоді ми найімовірніше зможемо спродукувати навчання, релевантне нашій аудиторії.
Трапляються ситуації, коли партнери або експерти мають знання у певній царині та хочуть поділитися ними, тож створюють онлайн-курс. Проте в аудиторії, яку вони хочуть навчати, може не бути цього запиту або він не так яскраво виражений. Тоді, перш ніж сідати за розробку навчання, варто дослідити запити цільової аудиторії, її навчальний досвід та знання з теми.
Власне, «зворотний дизайн» — це підхід «з кінця». Тут важливо не те, які знання ви здобули, а який результат отримали. Аби замість «мені треба» виникало відчуття «я можу!». Ця модель перетворює звичайний процес навчання на шлях, під час якого можна пережити цікавий досвід.
Модель Backward Design містить 3 етапи:
Формування очікувань. Які результати ми хочемо побачити? Враховуємо академічні стандарти, цілі навчання, складаємо все докупи і розуміємо, чого бажаємо у фіналі навчання.
Пошук способів оцінювання. Як ми перевірятимемо засвоєння нових знань? Обираємо формати, що підійдуть аудиторії: тести, квізи, контрольні проєкти, розбір кейсів тощо.
Вибір навчальних матеріалів. Що саме дозволить отримати бажаний результат та досягнути мети? Витворюємо умови для навчання та свідомо обираємо лише найнеобхідніше.
Backward design має кілька плюсів. Перший і найочевидніший — фокус на потребі учнів, що дає змогу створювати більш ефективне навчання. Тоді як розробникам модель дає чітке розуміння результатів курсу, що спрощує процеси планування та оцінювання.
Крім того, всі матеріали за моделлю завжди відповідають меті курсу. Ви також можете адаптувати навчання до технологій і трендів. А щодо мінусів — вони, як на мене, відсутні. Головне — домовитися з усіма учасниками процесу про те, що інколи виникатиме потреба «викинути» щось із процесу навчання, аби досягти мети.
Модель дизайн-мислення
Для яких завдань підходить: для довгострокових програм навчання у корпораціях чи закладах освіти, коли необхідно розв’язати складні освітні проблеми.
Дизайн-мислення — одна з найвідоміших методик для створення інновацій. Подібно до зворотного дизайну, дизайн-мислення орієнтується на запити і потреби учнів. Його суть проста: зрозуміти, що хочуть люди та що ми хочемо отримати в результаті. Apple, Meta, Google — всі вони використовують дизайн-мислення. Ця модель ставить у центр потреби користувачів, в нашому випадку — тих, хто навчається. Ця модель спирається на поведінкову психологію, тож фундаментом їй слугує емпатія або співпереживання.
Завдання методиста чи освітнього дизайнера — відкинути власні припущення чи упередження і зрозуміти, чого потребує аудиторія. Найкраще — поспілкуватися з користувачами чи провести опитування. І тільки тоді можна переходити до алгоритму створення продукту.
З’ясування: визначити біль та проблеми своєї аудиторії
Ідея: знайти спосіб, як закрити потреби аудиторії
Прототип: створити кілька мініверсій, протестувати їх та зрозуміти, чи вони працюють, чи закривають потреби аудиторії; обрати ту, що підходить найбільше
Тестування: перевірити свій продукт та внести фінальні правки
Беззаперечний плюс моделі в тому, що вона напрочуд юзер-френдлі. Найбільше важать потреби та запити тих, хто навчатиметься. Єдиний мінус — перш ніж ви створите досконале навчання, можна застрягнути на етапах прототипу чи тестування.
Модель ARCS або мотиваційний дизайн
Для яких завдань підходить: коли необхідно утримати увагу аудиторії та замотивувати вчитися.
Ця модель — як вічний двигун інтересу. Від решти відрізняється тим, що більше уваги приділяє саме побудові процесу навчання. Постала вона тоді, коли американець Джон Келлер 1987 року помітив, що краще вчаться ті студенти, які відчувають мотивацію. Лишалася дрібничка — створити модель навчання, яка б постійно гарантувала високий рівень мотивації.
У чому ж рецепт успіху ARCS? У структурі та компонентах.
Беззаперечний плюс ARCS — вона допомагає втримати увагу та заохочує продовжувати навчання. Потенційний мінус — недостатні практичність і автономність. Найкраще поєднувати цю модель з іншими, більш практичними методами.
Модель 70 – 20 – 10
Для яких завдань підходить: для імплементації корпоративного навчання.
Філософія цієї моделі могла б звучати «бери й роби». Бо якщо розшифрувати цифри в назві, 70 % — практичний досвід, 20 % — знання від взаємодії з колегами, а 10 % — знання від формального навчання. Модель орієнтується на практичне навчання безпосередньо на місці роботи. Цей підхід в освітньому дизайні виник, коли у 80-х американські дослідники з Північної Кароліни вирішили знайти ключ до розвитку навичок в успішних менеджерів. Вони з’ясували, що формула успіху — це:
Ми в EdEra працюємо саме за цією моделлю: підкріплюємо практичні знання соціальним навчанням, навчальними сесіями більш кваліфікованих колег, індивідуальним навчанням.
Тож, як вчитися ефективно? Аби навіть 10 % ваших знань засвоїлися та перейшли в практичні навички, спробуйте цей алгоритм.
- Поставте запитання: навіщо мені це знати? Або подумайте, як можна застосувати це на практиці?
- Завжди пишіть конспекти своїми словами.
- Робіть перерви та дайте мозку перепочити.
- Рефлексуйте та аналізуйте.
Навчання може обернутися захопливою пригодою, якщо у гру вступає освітній дизайн. В Україні ця галузь, як і у світі, має всі перспективи очолити технологічні прориви. Тому методисти-розробники, instructional designers, продюсери онлайн-курсів та всі, хто перетворює навчання на унікальний досвід, маємо для вас добрі новини: ви точно матимете роботу в найближчі роки.
Надихаємо освітою
Надихаємо освітою
