Психологічне насильство

⟵ Блок 1

Психологічне (або емоційне) домашнє насильство — це використання переваги, щоб принизити та знецінити іншого члена сім'ї. Насильством також є свідоме ігнорування потреб та почуттів тих членів сім'ї, які залежні від людини та потребують догляду. Як-от дітей чи людей старшого віку.

Блок 1 / Лекція 3

Ознаки психологічного насильства:

постійна образлива критика, маніпулювання, контроль над життям постраждалої особи;
звинувачення, засудження, словесні образи;
обзивання нецензурними словами, приниження;
ігнорування як спосіб «покарання» (як серед дорослих, так і щодо дітей);
покарання та погрози покарання, погрози життю й здоров'ю, заборона висловлювати свою думку, вільно пересуватися поза домом та спілкуватися з близькими;
зняття людиною із себе відповідальності за негативний вплив на психологічний стан постраждалої особи;
відмова спілкуватися, щоб змусити постраждалу особу почуватися винною, принизити її;
ізолювання постраждалої особи від спілкування з друзями чи родиною, контроль над спілкуванням через прочитання особистої пошти і повідомлень у соцмережах;
знецінення людини, цілковитий контроль над усіма сферами її життя.

Окремий конфлікт у сім'ї, випадкова образа чи навіть повторювані сварки — це не психологічне насильство. Насильство — свідома поведінка, використання власної переваги й контроль постраждалої особи. Це ускладнює для постраждалих ефективний захист почуттів та інтересів.

Психологічне насильство щодо дітей найчастіше виправдовують перевагою у досвіді, виховними потребами, нездатністю дітей самостійно подбати про себе. Часто батьки й опікуни «не розуміють», що їхні дії чи слова (або ж бездіяльність) є психологічним насильством. Відтак, кількість дітей-постраждалих від психологічного насильства найбільша з-поміж усіх його видів — 45%.

Прояви психологічного насильства щодо дітей:

образливі слова й приниження дитини щодо її успішності в навчанні, позашкільної діяльності, захоплень, інтересів чи повсякденної поведінки:
— «Ти тупий/тупа»;
— «Так і виростеш нездарою»;
— «Чого витріщився — вчи!»;
— «В одне вухо влетіло, через інше вилетіло»;
— «Ти, як баран, уперся рогами в стіну»;
втягнення дитини у конфлікт між дорослими, примус підтримати одного з дорослих:
— «Іди і розкажи йому/їй, може, він/вона тебе послухає»;
— «Іди і скажи йому/їй, що він/вона "поганий"/"погана"»;
— «Передай йому/їй, що я більше його/її не хочу бачити»;
— «Ти зі мною, бо він/вона вчинила погано, я б ніколи так не зробив/зробила»;
— «Іди до нього/неї, тебе ж там більше люблять»;
постійні домашні конфлікти чи насильство, яке бачить дитина;
ігнорування дитини як спосіб покарання.

⟵ Попередня лекція

Наступна лекція ⟶