Почати розмову можна із фраз «У тебе сумний вигляд. Щось сталося?» чи «Я можу тобі допомогти?».

Розмовляючи із постраждалою особою, важливо уважно її слухати і не перебивати. Ситуація насильства може викликати відчуття сорому і страху за своє життя. Впродовж тривалого часу кривдник морально тисне на постраждалу особу. Тому важливо дати зрозуміти, що вам можна довіритися і ви готові допомогти. І особливо — що ви повна протилежність кривднику.

Найімовірніше, ви не знаєте усіх деталей ситуації. Найкраще залишити постраждалій особі контакти «гарячої лінії», громадських організацій, притулків у вашому регіоні чи спеціалістів, до яких вона може звернутися самостійно.

А також треба пояснити, що насильство не припиниться саме собою. Це потенційна загроза для життя та здоров'я людини та її дітей.

Рішення про застосування насильства — свідомий вибір кривдника. Постраждала людина не несе відповідальності за нього. Тому важливо розуміти це і донести до неї.

В жодному разі не ставте запитань «Що ти зробила, щоб спровокувати кривдника?» чи «Може, запросимо його на розмову?» тощо. Це може тільки ускладнити емоційний стан людини і посилити її закритість.