Лекція 10: Українські землі наприкінці XVII - у першій половині XVIII століття

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В ІСТОРІЯХ: ЛЕКЦІЯ 10

Українські землі наприкінці XVII - у першій половині XVIII століття.

Історія про союз зі шведами, перемогу малоросійства та першу Конституцію.

До вступу на гетьманську посаду, Іван Мазепа прожив уже півстоліття і підходив для неї як ніхто інший. Нащадок шляхетського роду значну частину своєї кар'єри провів при дворі польського короля. У складі дипломатичниих місій подорожував Європою, завдяки чому вивчив 6 мов.

Іван Мазепа був гетьманом Лівобережної Гетьманщини з 1687 по 1709 рік. Його правління відзначилося приходом довгоочікуваної стабільності на Лівобережжя, економічним та, особливо, культурним піднесенням. Щоб забезпечити цю стабільності, гетьман у своїй політиці спирався на два основні чинники: підтримку Москви та інтереси вищих кіл козацтва.

Одразу після приходу до влади підписав з Москвою Коломацькі статті, що фактично обмежили його владу, захищали інтереси старшини і посилювали московську присутність у Гетьманщині. Але Мазепі вдавалося обходити умови цього договору, бо він тісно товаришував з Петром І. Завдяки військовій підтримці гетьмана, Москвоському Царству вдалося захопити найбільшу турецьку фортецю в регіоні - Азов. А Мазепа з легкістю придушив повстання запорізьких козаків.

Тим часом на Правобережжі пустку знову колонізували, а в 1699 році скасували козацький устрій. Це спричинило повстання.

Іван Мазепа

1702-1704 рр. - повстання під проводом Семена Палія. Козаки оволоділи Правобережжям і укріплювали свої позиції. Польща не могла сама впоратися і попросила допомоги у Москви.

У 1704 р. Мазепа ввів свої війська на Правобережжя, придушив повстання і приєднав ці землі до своїх володінь.

Внутрішню політику Мазепа провадив в інтересах старшини: вона отримувала права, вольності та обростала маєтностями. Сприяв розвитку торгівлі. Гетьман був меценатом і сприяв розвитку культури. Також за його правління Києво-Могилянський колегіум отримав статус академії.

Однак, за гетьманування Мазепи, селяни знову згадали таке поняття як "панщина". Козацька старшина на своїх землях намагалася запровадити 3 дні обов'язкових відробітків, проте гетьман обмежив термін панщини до 2-ох.

1700-1721 рр. - Північна війна між Швецією і Росією. Українців посилали на примусові роботи. Московський цар не надав допомоги, коли Правобережжю почав загрожувати напад Польщі, яка була союзницею Швеції. Населення також було забов'язане утримувати розквартировані війська. Це спричинило обурення і непорозуміння серед козаків.

У 1708 р. швецький король з військом почав рух на Гетьманщину. Мазепа вирішив перейти на його сторону і уклав україно-шведський союз. За його умовами:

утворювалося Українське князівство;
Мазепа очолював його довічно;
після його смерті наступника обирали козаки;
Швеція забов'язалася оберігати князівство;
на час війни шведам передавали кілька міст.

З точки зору Мазепи, цар порушив умови підписаної ним союзної угоди. Тому гетьман просто вирішив укласти нову, цього разу – зі шведським королем.

Кость Гордієнко

Коли Петро І дізнався про союз, він направив свої війська зруйнувати Батурин. На Мазепу наклали анафему. Усіх його прихильників страчували. Повністю підтримали гетьмана лише запорозькі козаки на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. За це у травні 1709 року каральні загони зруйнували їхню Чортомлицьку Січ, а усіх козаків засудили до страти.

Значна частина козацтва залишилася вірною царю та обрала власного гетьмана - Івана Скоропадського. Він гетьманував з 1708 по 1722 рік.

Таким чином, у вирішальній битві війни, що відбулася під Полтавою у 1709 році, козаки воювали по обидва боки. Зіштовхнулися не лише дві різні армії, а два різних бачення можливого розвитку українських земель. Перемогла Москва. Для Гетьманщини поразка Мазепи означала перемогу малоросійства. Її поступово, проте невідворотно поглинала Російська імперія.

Іван Скоропадський

Пилип Орлик

Пилип Орлик - наступник Мазепи, гетьман у вигнанні (1710-1742).

1710 р. - Конституція Пилипа Орлика, вона ж "Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького". Згідно з Конституцією Орлика, найвища виконавча влада належала гетьману, проте його повноваження були значно обмежені:гетьман не мав права розпоряджатися державним бюджетом та землями на власний розсуд, призначати на посади та вести самостійну зовнішню політику. Не мав гетьман і повноважень судової влади, тобто покарання винних.Законодавча влада належала Генеральній Раді, до якої входила козацька старшина та представники від Запорозької Січі.

У 1713р. ліквідували козацтво на Правобережжі.

В той скрутний час на Лівобережній Україні до 1722 року гетьманував Іван Скоропадський. Щоб узгодити відносини з царем, він у 1709 році подав на затвердження так звані Решетилівські статті. У цих пунктах Скоропадський намагався зберегти основні права та вольності Війська Запорозького, а також прохав повернути захоплене у Батурині військове обладнання. Петро І погодився лише на частину пунктів і своїм указом розпочав поступове обмеження автономії Гетьманщини:

збільшили кількість московських залог у містах;
при гетьмані утворили посаду міністра-резидента, який мав контролювати його діяльність;
збором податків та їхнім надходженням до царської казни тепер також займалися московські представники;
захоплену в Батурині артилерію повертати ніхто не збирався;
столицю гетьмана перенесли ще ближче до кордону з Москвою у місто Глухів.

По факту, навіть ці пункти не виконували, і Петро І втручався у справи гетьмана як хотів. Він продовжував репресії проти ймовірних прихильників Мазепи та роздавав землі московським князям.

У 1722 р. створили Малоросійську колегію — орган з 6 російських офіцерів, який здійснював управління Гетьманщиною після смерті Івана Скоропацького до 1727 року.

Павло Полуботок — наказний гетьман з 1722 по 1724 рік, якого обрала козацька старшина на заміну Скоропацькому. Він поїхав у Петербург, щоб його затвердив цар, але його там ув'язнили.

Через турецьку загрозу Малоросійську колегію ліквідували і дозволили обрати нового гетьмана. Ним став Данило Апостол, який був головою Гетьманщини на Лівобережжі з 1727 до 1734 року. Подав на затвердження царю Рішительні пункти, згідно з якими Гетьманщині поверталася відносна автономія. Провадив судову реформу, навів лад у державних фінансах. Вимагав скасувати торгове ембарго (заборону) на продаж товарів за кордон.

1734 р. - Заснування Нової (Підпільненської) Січі

Після смерті Апостола імператриця Анна Іоанівна у 1734 році створила Правління гетьманського уряду. Цей орган з 3 представників російської і 3 представників української сторони діяв до 1750 року.

Данило Апостол

Культура

Бароко - мистецький стиль, характерний для Європи XVI - XVIII ст. Його відмінність - це пишність форм, динамічність і надмірність в оздобленні.

Козацьке бароко (або українське бароко) - специфічний мистецький стиль, що виник на основі Італійського бароко в Гетьманщині. В архітектурі відрізнявся меншою пишністю і деталізацією оздоблення. Більшість споруд, зокрема церкви, мали виконувати і оборонні функції. Замовником мистецьких творів була козацька старшина. Це зумовило специфічні риси і тематику живопису і літератури.

Козацькі літописи - історико-літературні твори XVII-XVIII століть, присвячені козацьким війнам.

Феофан Прокопович - визначний український діяч епохи бароко. Його праці торкаються фізики, філософії, математики, астрономії, логіки, наук про державу і право, теології. Як прихильник царя Петра І, він був автором теорії модернізації Російській імперії у дусі освіченого абсолютизму і реформування церкви, яка була би підпорядкована владі самодержця.

Феофан Прокопович

⇦ Попередня лекція

Наступна лекція ⇨