ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В ІСТОРІЯХ: ЛЕКЦІЯ 6

Українські землі у складі Речі Посполитої (друга половина XVI ст.)

Історія про утворення Речі Постополитої, заснування Січі, Реформацію та Контрреформацію.

1556-1561 рр. — створення Пересопницького Євангелія

Наявність спільних ворогів постійно підштовхувала Велике князівство Литовське та Королівство Польське до об'єднання. Коли Іван Грозний розпочав Лівонську війну і московські полки знову увійшли на територію Литви, шальки терезів переважили на користь подальшого об'єднання Великого князівства Литовського з польською короною.

1569 р. — Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої.

У новій державі польську, литовську та руську шляхту було урівняно в правах. Вони брали участь у спільному сеймі та сенаті, а також обирали короля. Окрім цього, ввели єдину грошову одиницю і скасували кордони та мита. Втім, обидва підписанти унії залишали за собою певну автономію в питаннях суду, війська та бюджету. Руська знать не опиралася унії, а, навпаки, підтримала її — в обмін на гарантії збереження своїх прав та православної віри.

Пересопницьке Євангеліе

Українські території увійшли до складу Речі Посполитої як Волинське, Київське та Брацлавське воєводства (адміністративно-територіальні одиниці).

На початку XVІ ст. Європу наповнили дорогоцінні метали з щойно відкритих Америк. Це спричинило попит на купівлю зерна. Польські шляхтичі та магнати, могутні власники великої кількості землі, вирішили задовольнити цей попит: почали будувати фільварки — комплексні господарства, продукція яких орієнтована на продаж. Щоб витиснути максимум з фільварків, на них змусили працювати селян. Тобто їх поступово закріпачували. Незадоволені селяни тікали на територію Дикого поля.

Волинські князі Острозькі та Вишневецькі вирішили приборкати ці території. Вони почали поступово розширювати свої володіння у степу. Будували міста-форпости на межі зі степом, поступово відбираючи землю у кочовиків. Вони намагалися привабити туди посленців і надавали їм податкові пільги та звільняли від повинностей. Така стратегія працювала, і магнати швидко багатішали і могутнішали.

Василь Костянтин Острозький (1527-1608) — князь, магнат, меценат, покровитель православної церкви. У різні часи займав впливові посади, а також був реальним претендентом на королівський престол. Водночас, він залишився пристрасним захисником і покровителем православної церкви. Саме людині його масштабу вдавалося приборкати степове пограниччя, встановити там свої знамена і навести лад.

Василь Костянтин Острозький

Козаки

Як ми пам'ятаємо з попередньої лекції, спершу козаки були різношерстною юрбою, що шукала щастя в причорноморських степах. Там, у важкодоступних землях за порогами Дніпра, ніхто не міг накинути їм своєї волі.
Волелюбні ватаги приваблювали все більше людей. Разом з їх кількістю, зростала частота й нахабність грабіжницьких рейдів у землі кримського хана. На це він не раз скаржився литовському князю.

Лишати землі Запоріжжя неконтрольованими ставало нерозумно.

1556 р. — заснування князем Дмитром Вишневецьким на острові Мала Хортиця першої відомої Січі.

Дмитро Вишневецький

Дмитро Вишневецький (1517-1564) — князь, староста міст-фортець Черкас та Канева, перший український гетьман. Парадоксально, але він, волинський князь і вірний підданий Великого князівства Литовського, у народній творчості залишився під іменем Байди.

Перша дерев'яна Хортинська Січ простояла лише кілька років — її зруйнували татари. Однак вона започаткувала цілий ряд запорізьких січей.

Запорозька січ — це фортеця, степова столиця, довкола якої збиралися поселенці, що ставали козаками. Її першочергова мета — оборона від татар. Однак далі Січ стала столицею Запоріжжя — військово-політичного утворення з республікансько-демократичним устроєм. Найімовірніше, цей устрій був започаткований завдяки волелюбно-анархічному характеру запорізького краю і давнім традиціям військової демократії.

Курінь — це адміністративна одиниця Січі. Він буквально означав спільне житло, у якому жили козаки. Усі питання вирішували на радах — загальних зборах через затяжні обговорення. Голосування відбувалося або через схвальні вигуки, або через підкидання шапок. Обов'язковою була повна згода всіх козаків, тому меншість мала підкоритися волі більшості.

Старшина — це козацька еліта.

Клейноди — символи влади у козаків: булава, бунчук, хоругва, печатка та литаври.

Затія Вишневецького показала, що встановити контроль над козацтвом силою не вийде. Тому Василь-Костянтин Острозький вирішив діяти дзвінкою монетою. Він першим почав наймати козаків у якості військових найманців та прикордонників.

У 1572 році король Сигізмунд ІІ Август прийняв на державну службу 300 козаків. Пізніше, у 1578 році спеціальною постановою короля Стефана Баторія, загін реформували і набрали на службу уже 500 козаків. Їх вносили до спеціального реєстру — так виник поділ на реєстрове та запорозьке козацтво.

Реєстровцям надавали ряд привілеїв. Зокрема, право володіти землею, самоуправління, власний гетьман, база в місті Трахтемирів та ще й платня. Запорозькі козаки тепер перебували на напівлегальному становищі.

Василь-Костянтин та його син, білоцерківський староста Януш, продовжували розширювати свої володіння на півдні Київщини. Вони розорювали або силоміць відбирали землі дрібніших шляхтичів. Однією з жертв магнатів став Криштоф Косинський. Довгий час він був слугою Острозьких, а потім — гетьманом реєстровців. Обурений діями колишніх господарів, Криштоф організував повстання, що тривало з 1591 по 1593 рік. Повстання придушили.

Приватними арміями Острозького під час придушення повстання Косинського керував Северин Наливайко. Втім, він пішов зі служби, і йому судилося очолити наступне повстання козаків, що переросло у конфлікт державного масштабу. Наливайко зібрав у свої загони приблизно десять тисяч козаків. У 1594-96 рр. вони пройшлися рейдами по Брацлавщині, Волині, Білорусі, знищуючи володіння місцевих шляхтичів. Селяни-кріпаки, що працювали на фільварках, радо вітали розправу над своїми панами і приєднувалися до козаків.

Це повстання волинським князям не вдалося придушити власними силами. Посполитій короні довелося втрутитися.

Церква

Європу в цей час сколихнули хвилі Реформації та Контрреформації, які зачепили й територію України. Тут з'явилися «солдати Ісуса Христа» — орден єзуїтів, який заснував Ігнацій Лойола. Вони відзначилися заснуванням навчальних закладів — колегіумів. Окрім цього, реформація торкнулася і православних ієрархів.

Їхній стиль життя мало відрізнявся від католицьких, а рівень освіти часто був дуже низьким.

Тому більш освічені верстви почали тягнутися до протестантських шкіл та єзуїтських колегіумів.

Виправити ситуацію намагався головний покровитель православної церкви на українських землях — князь Василь-Костянтин Острозький. Він фінансово підтримував книгодрукування.

Іван Федорович — друкар, що видав "Буквар" і "Апостола" у 1574 році.

У 1576 році князь заснував слов'яно-греко-латинську школу в своєму родову гнізді місті Острог (у майбутньому – Острозька академія). Її першим ректором став Герасим Стротрицький.

У Львові купці та ремісники міста заснували власне православне братство. А у 1586 р. і першу братську школи.

Православні ієрархи опинилися в скрутному становищі. Князь Острозький вважав себе справжнім господарем православної церкви, і тому диктував власні умови. Католицька церква займала привілейоване становище в державі, і частина православних ієрархів хотіла отримати такі ж привілеї.

Фактично, визрівала православна Реформація, а тому мала бути якась відповідь. Вона не забарилась.

Частина православних священиків, яких очолював Іпатій Потій та Кирило Терлецький, розпочинає таємні переговори з Римом. Результатом стало скликання собору (з'їзду православних ієрархів).

1596 р. — Берестейська церковна унія, утворення греко-католицької церкви.

Берестейська унія розколола Київську митрополію: на ту, що залишилася вірною Константинополю, і ту, що присягнула Риму. Релігійні питання спричинили бум полемічної літератури. Особливо успішними полемістами того часу були Герасим та Мелетій Смотрицькі, Іван Вишенський, Петро Скарга та згаданий нами Іпатій Потій.

Король визнав греко-католиків єдиними християнами східного обряду. Православні стали поза законом. Це спричинило повстання православних князів, які вели за собою козаків.

⇦ Попередня лекція

Наступна лекція ⇨